Володимир Раснянський перший в історії Козятинщини «Заслужений донор України». Вперше до донорства долучився ще студентом.
«Я вперше здав кров у далекому 1999 році. Навчався в київському технікумі залізничного транспорту, - розповідає 53-річний Володимир Раснянський. - Мною керувало просте бажання допомогти. Потім робив це за компанію із друзями. Тепер же донорство - це невід’ємна частина мого життя заради порятунку людей».
Володимир працює машиністом електротяга в локомотивному депо уже понад 20 років. Зізнається, що раніше мав шкідливі звички, а зараз він їх позбувся. Переконує, що після кожної здачі крові почуває себе добре. Менше хворіє, і загалом, донорство знижує ризик розвитку серцевих захворювань.
«Я здаю кров по п’ять разів на рік. Рекомендують робити інтервали між донаціями не менше ніж 60 днів. Однак, в моєму житті бували випадки, коли телефонували з пункту переливання крові через місяць. Просили терміново здати кров для людини після операції. Я ніколи не відмовляв. Коли я здаю кров мені дають два повноцінних вихідних. Спеціальних продуктів після донації я не споживаю. Їм звичайну їжу, нічого особливого, традиційні супи, каші, борщ», - каже чоловік.
Пан Володимир здає кров більш, як 25 років, але скаржиться, що у Козятині закрили центр переливання крові, і тепер спеціалісти приїжджають із Вінниці.
«Востаннє я здавав кров 18 січня. Буду продовжувати це робити, адже зараз багато поранених наших захисників. Адже коли потрібно рятувати життя, то без крові ніяк. Так само хворіють люди, йдуть операції», - додає Володимир.
